Дело в шляпе: как образование откроет перед Украиной окно в мир и причем здесь Муми-тролли
Щo ви пoдумaли, кoли пoбaчили нa гoлoвній ялинці Укрaїни вeличeзний відьoмський кaпeлюx? Нe інaкшe, щo нaм усім прийшoв пoвний Гoґвoртс. Як лoгічний кінeць цьoгo нeпрoстoгo рoку. Аппарат твoрчі встигли нaвіть уявити, як пo тeлeвізoру з новорічними святами українців вітає Гаррі Потер. Да что вы такий — трохи втомлений, але з магічною паличкою напоготові. Завдячуючи долі, фуражка з ялинки (не з йолки!) до настоящего времени-таки зняли. Вочевидь, це було попросту якимсь невдалим експериментом, який встиг стати мемом. І символом. Принаймні чтобы мене.
Так — символізму у цьому капелюсі вистачає. Шелковица не тільки політ фантазії талановитої авторки Джоан Роулінг, але й прозопопея щодо стану нашого суспільства. С ходу поясню. На контрасті.
Нещодавно я читав роботи студентів освітньої прогами «Агрокебети». Вони мене дуже вразили. Насамперед, розмаїттям тем. Я навіть подумати неважный (=маловажный) міг, що хтось следом у Херсоні чи у Маріуполі если перейматися такими темами як викиди вуглецю в атмосферу аль ж виробництво рослинного м’яса. Але вони переймалися. Ці роздуми относительно майбутнє — є критерієм нових людей. Нового покоління. Нового мислення.
Але як би я малограмотный радів, — ці виключення лише підтверджують условность. А правило невтішне: українці -заручники поганої освіти. Та прірва в українській освіті, що виникла ще в 90-х, коль академічна освіта майже зникла, а сучасна освіта ще малограмотный з’явилася, досі впливає получай нашу історію. Визначає, неизвестно зачем би мовити, інтелектуальний окоем.
І ця проблема стає ще більшою, якщо взяти накануне уваги ще одну рису українця — небажання вчитися. Деякі навіть принципово малограмотный хочуть підвищувати свій рівень кваліфікації нежто ж глибоко занурюватися у якусь спеціальну тему.
Невігластво — корінь усіх наших негараздів. Ми хочем рвонути попервоначалу, відірватися від землі, наверстати втрачений у обіймах «радянської сім’ї народів» полоса, але навіть далеко не підозрюємо, що прикуті по чималого баласту. Цей баласт — бракосочетание освіти.
Ми без труда не знаємо, що саме панихида робити, аби жити краще. Безграмотный знаємо, що венчание провадити реформи, рухатися в бік Європейського союзу та виконувати умови, які ми беремо накануне партнерами, як-с Міжнародним валютним фондом. Нам безлюдный (=малолюдный) вистачає знань, щоб будувати успішну країну лишенный чего корупції.
Де тута відьомський капелюх? Він є. Але в іншому образі. Пам’ятаєте казку Туве Янссон «Фуражка чарівника»? Це одна із книг серії относительно пригоди Мумі-тролів. А в другом цієї невеличкої історії проста і невимушена. Мумі-тролі прокидаються після зимової сплячки, і Водан із них знаходить під мостом дивний фуражка. Як виявилося, знахідка непроста і може робити різні магічні речі. Когось фуражка спотворює, а когось взагалі перетворює для якийсь дивний содержание.
Через якийсь момент капелюха було вирішено позбутися. І, наче, все на свете ок. Але згодом нате ґанку дому Мумі-тролів з\’являється Водан із мешканців Долини Мумі-тролів — Гемуль. І, як ви думаєте, що у нього в руці? Правда! — той же самий фуражка! «Я його знайшов!», — каже він у гнітючій тиші. Співвітчизники в шоці — невже знову надо придумувати, де подіти цей клятий фуражка? Невже знову тутти повертається на среда своя.
Ця ситуація є чудовою алегорією держи ті обставини, які ми створюємо собі самі. Це стається щоразу, коль нам у чомусь далеко не вистачає знань і стратегічного мислення. Ми знаходимо праздник клятий капелюх. Знову і знову.
До сего времени материалы автора
Кабы Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.